Глухі вікна

Глухі вікна, спроба перша

Глухі вікна були вклеєні просто на склопластикову смолу, мабуть, гелькоут, без жодної еластичності. Тож оригінальний акрил потріскався від розширення й стискання на сонці. Коли я купив човен, вікна були в тріщинах і протікали і крізь тріщини, і по краях.

У лютому 2022-го я перевірив свій фанерний шаблон. Дуже близько.

Примірка нового акрилу показала розбіжність близько 5 мм на довгому куті.

Квітень був повною катастрофою. Виймаючи старий акрил, я відколов гелькоут довкола. Еластичного герметика не було взагалі, лише акрил, вклеєний у гелькоут.

Потім я вклеїв нові.

В одне місце пішло замало Sikaflex, тож я його переробив. Урок: клади більше, ніж треба, а потім прибирай зайве.

Спроби друга, третя, четверта...

Хто так придумав, не знаю. Рамка дає лише близько 10 мм для приклеювання скла, а поверхня вигнута, тож вона весь час намагається вирвати кінці скла назовні.

Перша спроба: акрил 1/4 дюйма, вирізаний у розмір, на славетному Sika 295 UV з активатором. Герметик коштував дорожче за акрил. Я виконав кожну інструкцію.

У вересні 2022-го я побачив, що праве скло не тримається. Мабуть, я забув загрунтувати акрил. З іншого боку все було добре. За пів року одне з вікон закапало: Sika відклеївся від пластику. Я подумав, що схибив з підготовкою чи часом, тож усе почистив, зашкурив акрил і переклеїв обидва боки на Sika.

Це протрималося рік, а тоді знову закапало, так само. Моя теорія була така: ультрафіолет, проходячи крізь акрил, убиває клейовий шов. Тож у травні 2023-го я спробував метод, який радять усі: стрічка VHB і 3M 4000 UV. Відчистити старий поліуретан було важко. До склопластику він липне дуже добре, і саме тоді це найменше, що тобі потрібно.

У серпні я заповнив щілину між вікнами й внутрішньою фанерою. Я довго відкладав: робота брудна, і робити її треба акуратно, щоб не пошкодити лицьову поверхню фанери. Я взяв епоксидку з трохи рубленого скловолокна для міцності, мікросферами 410, щоб легше шліфувалося, і 404 з аеросилом, щоб отримати потрібну густоту. Заповнювати щілину над головою непросто. Наступним кроком було прошліфувати все, не подряпавши акрил.

VHB не протримався й пів року. Чому — не перевіряв, але впевнений, що мала площа склеювання теж зіграла роль.

Гвинти, а спершу тест

Я втомився воювати з клеями. Новий план ішов з потрійною гарантією:

• Прикрутити скло гвинтами, щоб герметик ніколи не тримав навантаження. Гвинт кожні 70 мм, 36 на вікно. Багато отворів, знаю, але шов без напруги.
• Узяти інший герметик на кромку: DOW 795. Він тримає скло на хмарочосах, тож і нам має вистачити. DOW каже, що він працює з акрилом і лексаном, і багато людей в інтернеті його радять.
• Бутилова стрічка по зовнішньому краю.

Кожне вікно завдовжки 1 025 мм, а мій ЧПК бере лише 740. Тож я вирізав кожне у дві установки, з зсувом на 400 мм: спершу лівий бік, потім правий. На кожній установці: просвердлити отвори, відфрезерувати паз довкола, потім вирізати з листа.

Цього разу я хотів зробити один раз і на 5–10 років, тож спершу провів тест на адгезію. Нарізав 15 шматків друкованої плати FR4 і зашліфував їх до голого ламінату в місці контакту, близько квадратного дюйма, усі шкуркою 220.

Для бутилової стрічки я тестував акрил, зашліфований на 220 і 600, Bed-It проти білої бутилової стрічки з Amazon, знежирення 50-відсотковим IPA. Усі відірвалися приблизно при 6 фунтах. На 600-й шкурці жодна стрічка до акрилу взагалі не прилипла, на ньому нічого не лишилося. На 220-й стрічка з Amazon трохи трималася, не дуже, а Bed-It — зовсім ні.

Для DOW 795 я тестував глянцевий акрил, шкурку 220 і 600, знежирення IPA або знежирювачем TotalBoat, голу поверхню і вкриту епоксидкою. Глянцевий акрил трохи тримав, близько 10 фунтів, і силікон відклеївся начисто. Усі інші зразки, хоч як підготовлені, трималися, поки сам силікон не рвався посередині, при 12–15 фунтах. Маємо переможця.

Тож лише DOW 795, по краю і в щілині. У грудні 2023-го стали нові вікна, прикручені кожні 75 мм, з акрилом і гелькоутом, зашліфованими на 220 і знежиреними IPA 50/50.

Нарешті сухо

Липень 2025-го: півтора року без жодного протікання. Тепер можна було доробити внутрішню частину. Спершу я зробив два шаблони, з радіусами кутів 20 мм і 30 мм. Найкраще сів 20-міліметровий.

Гвинти досі мене тривожили. Вони сидять у склопластику на силіконі, а цьому ущільненню я не дуже довіряю, тож поклав під них гумові шайби для ущільнення стисканням. Може, я й помиляюся, але шайби краще, ніж нічого. До речі, на пізніших човнах Irwin відмовився від глухих вікон і ставив звичайні ілюмінатори. Тепер я їх розумію.

Потім з'явилося нове тикове обрамлення: кожна рамка з чотирьох частин, вирізаних на моєму ЧПК у гаражі. Лишилося тільки пофарбувати щілину між склом і рамкою. Два роки, чотири спроби, і вікна нарешті сухі.